Історія закарпатця Михайла Шваба, пластуна-сеніора, який пережив катівню "Ковнер" та заслання (ФОТО)

Михайло Шваб народився 19 лютого 1922 року в селі Великі Лучки на Мукачівщині, в сім’ї хліборобів. Батько – Михайло працював на вугільних шахтах Північної Америки, де заробив гроші на купівлю хати і землі, пише 100krokiv.info.

Мати – Гафія з роду Зозуля тим часом опікувалась господаркою і дітьми. Михайло Шваб закінчив 6 класів Народної школи, після цього 4 роки навчався у горожанській школі, де полюбив українську літературу, історію, адже багато викладачів у школі були українськими патріотами.

Брав активну участь у «Просвіті», де займався у театральному гуртку. У 1932 році вступив до Пласту і вже у 1937 році був призначений курінним куреня ім. Федора Корятовича у Великих Лучках. Брав участь у пластових мандрівках і таборах на території Мукачівської округи. По завершенні школи у 1937 році поступив до Мукачівської Торгівельної академії. У жовтні 1937 року був учасником Всепросвітянського з’їзду в Ужгороді, в якому взяло участь понад 30 тисяч українців зі всього Закарпаття.

У листопаді 1938 року Торгівельна академія була переміщена у Сваляву. До Угорщини згідно з Віденським арбітражем відійшли міста Ужгород, Берегове і Мукачево. Навчання в академії продовжувалось до 14 березня 1939 року, коли Угорщина напала на Карпатську Україну. Більшість викладачів і студентів еміґрувало до Словаччини.

Пластовий табір в с. Солочин, 1934. З архіву Михайла Шваба

За часів угорської окупації продовжував навчання в Мукачеві. Брав участь у діяльності підпілля ОУН на Закарпатті, котре очолював Дмитро Бандусяк. У 1942 році угорським спецслужбам вдалось частково розконспірувати орґанізацію, більшість учасників було засуджено до різних термінів покарання, Михайлові присудили 10 місяців тюрми. Під час жорстоких допитів в’язнів утримували у сумнозвісній катівні «Ковнер» у Мукачеві. Після присуду в’язнів перевели до тюрем на території Угорщини.

Через деякий час в’язня Михайла Шваба забирають до війська. Проте у зв’язку із протестами громадськості і ситуацією на фронті, Михайло повертається до Мукачева і продовжує навчання в академії, яку закінчив у 1944 році. По завершенні влаштувався на роботу у сільськогосподарське підприємство «Латориця», де працював старшим рахівником.

Влітку цього ж року Михайла, як і багатьох інших молодих закарпатців, повторно мобілізували, цього разу до робочого батальйону на будівництво військових укріплень в Австрії. Ця «служба» завершилась для Михайла 1 квітня 1945 року, коли Австрію зайняла радянська армія. Пішки разом із іншими товаришами добирались додому. Проте дорогою потрапили в радянський табір для військовополонених, де були змушені працювати на будівництві і ремонті вагонів, призначених для вивезення з Европи репатрійованих «радянських громадян». Пізніше працювали на «пересильному пункті» в Австрії, звідки вже восени усі закарпатці-українці, понад 70 чоловік, були відправлені додому.

Колишні в’язні катівні Ковнера. Справа наліво: Маргарита Бабота-Шандор, Михайло Шваб, четвертий – Василь Худанич, шостий – Василь Маркусь. Мукачево, 4 липня 1992 року

Вдома влаштувався на роботу бухгалтером в мукачівське «Заготзерно». Тут працював до червня 1946 року допоки не був заарештований у справі головного пекаря, якого судили за крадіжку муки, а той обмовив іще декількох невинних людей, серед яких був і Михайло Шваб. Засуджений військовим трибуналом до 10 років тюрми і 3 років позбавлення прав.

Наприкінці 1946 року етапом через львівську пересильну тюрму №25 відправлений у Комі АССР, відбував покарання в містечку Ухта. Відбув 7 років покарання, де працював на заготівлі деревини, пізніше бухгалтером, техніком-кераміком цегельного заводу. У 1954 році після амністії повернувся додому.

Член Закарпатського товариства політичних в’язнів і репресованих, громадський діяч, сеньйор Пласту.

До кінця своїх днів проживав в Ужгороді, де і відійшов у вічність 8 квітня 2013 року.

Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.

Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.

Дізнайся першим!