Кожен з нас шукає у чомусь розраду. Особливо це актуально нині, під час війни.
Так, викладачка математики і фізики Ніжинського професійного аграрного ліцею Світлана Іванівна Самойленко у вільний час виготовляє вироби в техніці валяння, декупажу, в’язання гачком, пап’є-маше. Деякі речі залюбки купують за кордоном.
Розпочинала майстриня з декупажу, коли ще навчалася в Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя, в 2012 році. Тоді були популярними весільні прикраси. Зокрема, фужери. Спробувала прикрасити на свій смак. Вийшло гарно.
Має Світлана й інше улюблене заняття. Мама і сестра навчили її в’язати, коли вона була ще школяркою. Спочатку дівчинка “забезпечувала” речами ляльок, а, починаючи з 9 класу, – шапками, светрами і сукнями себе і маленьку племінницю. Коли ниток бракувало, то розпускала старі речі батьків.
Нині мамі Галині Іванівні за 70, але вона намагається бути корисною: на початку повномасштабного вторгення разом з донькою, сховавшись в коридорі, під свічками та ліхтариками, в’язали для захисників рукавички та шкарпетки. За можливості Світлана ходила плести маскувальні сітки до Покровської церкви. Жіночки передавали захисникам і городину зі свого обійстя.
Коли у пані Світлани в 2016 році народилася донечка Софійка, вона по-своєму відзначила цю подію. Маленьке зайченя стало першою в’язаною іграшкою в її колекції. Поступово кількість звіряток зростала…
“Спочатку в’язала по схемах. Потім стала додавати щось своє. Бо кожна майстриня має свій погляд на речі, які виготовляє”, – зазначає пані Світлана.
Згодом з’явилися перші поціновувачі її таланту. Так, дівчина Катерина з Дніпра замовила в’язаних друзів для своєї ляльки.
Влітку минулого року з Харківщини через війну виїхала знайома Катерини Альона. Дівчина тепер живе в Англії та допомагає підшукувати нових власників іграшкам, виготовленим ніжинською майстринею. Такі речі тут дуже цінують.
Валяти іграшки з вовни пані Світлана почала рік тому. Все, що для цього необхідно, продається у магазині.
“Спочатку закладаємо основу іграшки, додаємо наповнювач. Приміром, синтепон. Підключаємо уяву, щоб зрозуміти, яким має бути кінцевий результат. Підбираємо дрібнички: оченята, носики, окремо вив’язуємо аксесуари: капелюшки, сумочки, парасольки. На кожний виріб йде по кілька годин”, – пояснює пані Світлана.
У колекції майстрині вже приблизно 100 іграшок. Вдома ними заставлені всі полички.
Гурток “Українська іграшка”, який очолює пані Світлана в ліцеї, відвідують 15 учнів. Серед них є і хлопці. Іграшки виготовляють з підручних матеріалів. В хід йдуть пляшечки з-під йогурта, целофанові пакети, дріт, залишки ниток, клаптики тканин, а ще додають вату, повітряний пластилін, синтепон.
Минулоріч на заняттях гуртка підготували на Чернігівський обласний конкурс ляльку-мотанку, але через війну його відмінили. Світлана Іванівна віддала ляльку волонтерам в Черкаси. Вони виручили за неї чималі кошти і передали одному з дитячих будинків.
Донечці Софійці днями виповнилося 7 років. Вона теж творча натура, як і мама. Нещодавно сама виготовила з вовни гарбуза. Пробує вишивати. Полюбляє розмальовувати картини по номерах. А ще дівчинка обожнює алмазну вишивку, ліпить з повітряного пластиліна і придумує чудові казки.
В часи студентства (до слова, пані Світлана має дві вищі освіти, другу отримала у Київському інституті бізнесу і технологій) проводила майстер-класи з виготовлення іграшок в Ніжинській міській центральній бібліотеці. Нині мріє зробити персональну благодійну виставку, а зібрані кошти відправити або на ЗСУ, або на підтримку дітей з інвалідністю.
Гарна мрія. Благородна. Дай, Боже, майстрині терпіння і наснаги!
А поки виставка авторських робіт Світлани Самойленко до 20 грудня експонуватиметься в Ніжинській бібліотеці-філії №2 за адресою: вул. Незалежності, 40 А. Завітайте! Не пошкодуєте!
Автор: журналіст Nizhyn Post Вероніка Грицова
Фото автора та з власного альбому С. Самойленко