Охорона на папері: хто заробляє на столичних заповідниках

Столичні ділки знайшли неочевидну та доволі зручну схему заробітку – створення заповідників, які, по факту, ніким не охороняються, а навпаки – віддаються в оренду бізнесам та засмічуються. Це руйнує київський природоохоронний фонд.

Минулого тижня стало відомо, що столичні правоохоронці відкрили кримінальне провадження щодо "Київського еколого-культурного центру" за невиконання оформлення охоронних зобов’язань заказника "Троєщинські луки". Слідство з'ясувало, що на території природо-заповідного фонду столиці, зокрема, в межах цього заказника - на озері Верхнє Вигурівське - є порушення норм природоохоронного законодавства.

Про створення "Троєщинських луків" було оголошено три роки тому. Орієнтовна площа заказника - 381,8 га. Охорону об’єкту з оформленням охоронного зобов’язання доручили організації "Київський еколого-культурний центр" ("КЕКЦ").

Однак з’ясувалося, що "КЕКЦ" ініціював зміну меж заказника з метою виключення з охоронюваної території понад 4 гектарів землі для комерційних потреб. В результаті, замість 381,8 га заповідних територій, залишилося 377,6 га.

Також прокуратуру зацікавило, що частина територій ПЗФ "Троєщинські луки" через неналежну охорону та низку порушень з боку "КЕКЦ" захоплена комерційними організаціями. Зокрема, там розміщено Автоцентр VOG, альтанки з мангалами та інші комерційні заклади невідомих осіб.

Тепер ця ситуація стала предметом розслідування за частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України - службове підроблення.

Однак, виявляється, це далеко не поодинокий випадок. Столичні правоохоронці розслідують цілу низку епізодів неналежного утримання, а подекуди і відвертого знищення заповідного фонду столиці.

Одним з них є, наприклад, захаращення сміттям і бетонування відомого "Дубу Шевченка" у Подільському районі столиці. Цьому дереву налічується майже 300 років, і під ним, як кажуть краєзнавці, любив відпочивати легендарний український поет, коли жив у Києві неподалік.

Тож, із заповідним фондом столиці відбуваються, відверто кажучи, незрозумілі речі.

Нові латифундисти

За останні три роки до природно-заповідного фонду Києва було віднесено 25 локацій. Загальна площа цих нових ПЗФ - більше 4 тисяч гектарів столичної землі. Ще 30 локацій зареєстровані міською радою на майбутнє - це ще приблизно 420 гектарів.

Начебто, все добре. Міська влада піклується про екологію та збереження природи. Якби не кілька "але".

По-перше, всі ці нібито заповідники створені лише на папері. А по-друге, схоже, що боротьба за екологію перетворилася на банальний комерційний заробіток та рекет.

Адже рішення міськради передбачають оформлення на кожну таку ділянку охоронного зобов'язання в місячний термін. Тобто, територією, яка віднесена до природно-заповідного фонду столиці має хтось управляти, захищати та охороняти. Але за жодною з них таке охоронне зобов'язання не оформлено досі.

При цьому, спостерігається дивна закономірність. Левова частка всіх нових заповідників створена за ініціативи однієї організації - того самого "Київського еколого-культурного центру", діяльність якого стала предметом розслідування правоохоронців.

"КЕКЦ" має охороняти та управляти заповідниками, створеними за його ж ініціативою.

Однак, за даними з відкритих джерел, на рахунках цієї організації взагалі немає грошей, і у неї фізично немає жодних можливостей займатися управлінням переданими їй землями.

Загалом, "Київському еколого-культурному центру" передано більш ніж 1400 гектарів заповідних територій. І усі вони перебувають приблизно у тому ж становищі, що й "Троєщинські луки" та "Дуб Шевченка".

У сухому залишку виходить, що нікому не відома організація, члени якої, за даними їхнього офіційного сайту, займаються "відловом браконьєрів", фактично стала латифундистом. Вочевидь, секрет криється у тому, що керівники "КЕКЦ" на чолі з керівником цього центру Володимиром Борейком змогли вдало використати на свою користь прогалини у законодавстві.

Гектари у прогалині

Насправді, ділянки природо-заповідного фонду - це не парки з красивими місцинами і фотогенічними пейзажами. Різниця між зеленою зоною - парком або сквером - і ПЗФ дуже суттєва. В парку можна гуляти, а в заповіднику - ні.

Заповідні території - це охоронна зона з обов’язковим закріпленням меж. Цю територію жодним чином не можуть використовувати місцеві жителі або підприємці.

Часто створення ПЗФ подається та сприймається як організація зелених зон для містян. Але законодавством прямо заборонено встановлювати у таких зонах будь-які елементи благоустрою на кшталт лавочок, доріжок, газонів.

Це зовсім не, скажімо, нью-йоркський Централ-парк. В теорії - це заповідник, яким не можна навіть вільно пересуватися. Тому що ці заповідники створюються не для людей, а для рослин та тварин.

Однак, в українській практиці, на території цих "паперових" заповідників працюють шашличні, альтанки в оренду та навіть станції технічного обслуговування автомобілів. Деякі з них перетворені на стихійні сміттєзвалища або взагалі - автодроми.

Наприклад, у 2020 році був створений заказник "Урочище Церковщина" площею 130 гектарів. Тим часом, у ньому й досі проводяться тренування з мотокросу.

Сотні гектарів київської землі стали заповідними територіями лише наполовину. Більше того, ви не знайдете навіть жодного паркану або вивіски на таких "заповідниках".

Вони ніким не охороняються, за ними ніхто не доглядає. Земля знаходиться, так би мовити, у підвішеному стані. Чим і користуються різноманітні ділки, напряму зацікавлені у ситуації юридичної невизначеності. Найбільшим з них за площею отриманих у розпорядження земель є згаданий вище "КЕКЦ", очолюваний Володимиром Борейком.

Деякі депутати Київради також підозрюють, що з заповідними землями все йде якось не так. Вони зареєстрували проект рішення, яким пропонується переглянути існуючий порядок створення ПЗФ у Києві.

Як створюються заповідники

Ініціювати віднесення землі до заповідного фонду сьогодні може буквально будь-хто. Для цього не потрібно ні вести певну діяльність, ні мати якусь профільну освіту - взагалі нічого.

Громадянин знаходить якусь рідкісну рослину або тварину у будь-якому довільному місці. Після чого пише "обґрунтування створення ПЗФ" на півтори сторінки крупним шрифтом, в якому вказує, що без недоторканої території 100-150 гектарів навколо ця рослина чи тварина загине. Заповідник готовий!

Ідеально, якщо такий громадянин ще й має якусь зареєстровану громадську організацію. Тому що тоді рішенням Київради він може легко зробити свою організацію відповідальною за режим охорони цієї території.

І тепер всі, хто хоче потрапити на територію новоствоереного заповідника або працювати на ній, мають платити тому, хто його начебто "охороняє".

Не менш цікаве питання: яким чином визначаються межі цих земель. Адже при створенні всіх київських ПЗФ не були винесені межі в натурі. Існують лише схеми з обведеними "маркером" кордонами. Тобто точність "плаває" на плюс/мінус 1 гектар, якщо площа заповідника складає більше 50 гектарів. Це дає змогу "охоронцю" ПЗФ маніпулювати цими межами як завгодно. Адже жоден землемір там не ходив і ніякі кілочки не забивав.

До прикладу, вже згадане нами "Урочище Церковщина", згідно з рішенням Київради, має площу 130 гектарів, а по факту - 65-70 га, згідно меж, обведених "маркером".

Найбільш цікаво те, що жодного разу при погодженні рішення Київради про створення заповідника не перевірялася наявність на цих територіях нерухомості, що належить третім особам. Це породжує масу судових процесів і є чудовим полем для банального рекету.

Наслідки для столичної екології

Якщо процес створення ПЗФ не буде впорядкований - нас чекають дуже сумні наслідки.

По-перше, ситуація, коли статус заповідного фонду просто використовується задля безперешкодного комерційного заробітку або рекету вже існуючих бізнесів, дискредитує будь-які здорові ініціативи справжніх екологів зі збереження столичної природи. Неможливо приховати роботу СТО посеред заповідника, або альтанки з шашличною поруч з червонокнижними качками.

А по-друге, якщо свавілля з неврегульованим створенням "паперових" заповідників не буде зупинено - жодної охорони, визначених меж, парканів, управління та догляду ці землі так і не отримають.

Навпаки - киянам дістануться тільки нові сміттєзвалища, шашличні та СТО. На яких просто наживатимуться спритні ділки, які вдало "прилаштувалися" біля окремих представників місцевої влади.

Тетяна Стежар

УНІАН в Google News