Ексклюзив
Інтерв'ю з Аллою Шлапак

18 Тра, 19:00

201

«Світ зрозумів, що це не наша істерика». Алла Шлапак про бюджет Києва, права ветеранів і підтримку ВПО

Бюджет Києва у 2023 році мав сфокусуватися на розвитку міста, однак повномасштабна війна розставила свої акценти. На порядку денному з’явилися нові питання — як підтримати ВПО, забезпечити права захисників і захисниць України, а також зберегти баланс у соціальній і освітній сферах. Про діяльність Київради в цих напрямах та скандал із демонтажем радянського літака на Печерську поговорили з депутаткою Київради від ВО «Батьківщина» і членкинею комісії з питань бюджету Аллою Шлапак. 

Що ви зробили в першу чергу як членкиня Київради, коли розпочалося повномасштабне вторгнення?

24 лютого 2022 року я була в Києві. 23 лютого ми провели пленарне засідання, на якому затвердили спеціальний режим пленарних засідань, пов’язаних із можливим вторгненням (росії в Україну — ред.). 24 лютого це вторгнення сталося.

Я залишалася в Києві. 24 лютого я опинилася в Національній спеціалізованій дитячій лікарні «Охматдит». У ті перші найважчі дні на мене лягли всі організаційні й комунікаційні повноваження щодо співпраці міськради та лікарні. Тоді в «Охматдиті» не вистачало води, хліба, не було кому вивезти сміття з лікарні, що загрожувало санітарно-епідеміологічній ситуації. Також ми взаємодіяли з теробороною і військовими щодо безпекової ситуації.

Разом із колективом і батьками ми робили все можливе та неможливе, щоб діти отримували медичну допомогу, а медики могли хоч трохи передихнути.

Окрім цього, ви допомагали пологовим будинкам і столичним лікарням. Як це відбувалося?

Це було після того, як світ зрозумів, що це не наша істерика чи фейк, а ми зазнали повномасштабного вторгнення. Для своїх друзів за кордоном я стала своєрідним першоджерелом інформації. Завдяки прямим контактам із німецькою компанією, компанія ухвалила рішення про передачу 1 млн євро через Міжнародний Червоний хрест. За перший тиждень німецькі друзі перерахували близько 30 тис. євро на рахунок «Охматдиту».

Міжнародні партнери запитували, що саме нам потрібно. Відповідно йшлося про дитяче харчування та медичні матеріали. У Львові якраз відкрили центральний національний хаб, куди прибули перші фури з допомогою для київських лікарень. Я вдячна (заступниці голови КМДА — ред.) Ганні Старостенко, що була у Львові координатором від київської влади. Такі великі обсяги допомоги ми отримували майже до осені.

Як змінювався бюджет відповідно до нових пріоритетів у перші місяці вторгнення?

Київська міська рада змогла зібратися вже вкінці березня, на початку квітня. (На порядку денному — ред.) головними стали питання бюджету й безпеки. Після 24 лютого стало очевидно, що бюджет не буде виконуватися, як було заплановано. Попередній бюджет на 2023 був бюджетом розвитку, а в березні він став бюджетом фізичного виживання.

Ми ухвалювали рішення щодо забезпечення ТрО й підрозділів поліції. Уже у квітні й травні з’явилися питання щодо інфраструктури. Ми працювали над облаштуванням сховищ, підтримували комунальні підприємства, як-от «Київський метрополітен».

Навесні найважливішими питаннями стали соціальна підтримка працівників, надання допомоги тим, хто залишився в Києві, особливо маломобільним групам. Окрема подяка київському бізнесу, який розгорнув пункти безоплатного гарячого харчування.

Моє переконання полягає в тому, що в місті немає однієї влади, а є громада. Ми дійсно побачили одне одного, і спробували взаємодіяти заради виживання та Батьківщини.

Чи вдалося зберегти бюджетний баланс в освітній і соціальній сфері?

Баланс є. Це можу сказати як перша заступниця голови бюджетної комісії. Бюджет 2024-го я уявляла більш песимістично, як і виконання бюджету 2023 року. Попри велику кількість киян, що покинули місто, сплата податків одразу стабілізувалася. Так само як і сплата комунальних платежів.

Це дозволило спрогнозувати більш оптимістичний бюджет для 2023 року. Зокрема, завдяки зовнішнім домовленостям стосовно відновлення та реновації інфраструктури за екологічними стандартами Євросоюзу та з огляду на питання безпеки. Як-от Київська державна адміністрація розглядає проєкти, де частина енергооб’єктів буде будуватися під землею. Якби не було зовнішньої підтримки, про баланс у соціальній сфері не було б можливості говорити.

У березні демонтували літак МіГ-17, що був розташований на подвір’ї столичної школи №5 на Печерську. Ви однією з перших повідомили про демонтаж. У Державному музеї авіації ім. О. К. Антонова розповіли, що літак є історично цінним і звернень щодо передачі об’єкта не надходило. Чому ж вийшло так, що цінний літак демонтували?

Я не давала вказівки, щоб літак демонтували. Це не в моїх повноваженнях. Однак об’єкт ніс загрозу дітям, і батьки до мене зверталися з цього приводу. Я зробила відповідні інформаційні запити. Виявилося, що шкільна адміністрація неодноразово зверталася з проханням демонтажу об’єкта. Районне управління освіти надало усну інформацію про звернення до музею авіації, але відповіді від музею не було.

Яка історична цінність літака? Державний архів вручну перебрав документи з 1986 року, коли був встановлений літак, проте жодного документа про історичну цінність об’єкта не знайшли. Жодних документів, окрім усної розповіді директора музею. В Управлінні охорони культурної спадщини знайшли лише звернення громадських організацій щодо демонтажу літака.

Спільно з притулком «Чотирилапий Санта» ви запустили проєкт із надання допомоги домашнім тваринам літніх людей, людей з інвалідністю та безробітних. Як виникла ідея співпраці?

Ідея виникла, коли 19 березня моя знайома опинилася під моїм домом із котом і собакою після виїзду з окупованого Ірпеня. Я зрозуміла, що їй ці тварини допомогли вижити в окупації та залишитися ментально здоровою людиною.

(В ініціативі — ред.) було важливо не стільки допомогти тварині, як людині. «Чотирилапий Санта» звернувся до мене із цим проєктом, тож я була рада допомогти, оскільки в мене є контакти, приміщення і команда. На першому етапі проєкту зареєструвалося понад 250 людей, тож зараз ми призупинили реєстрацію та виконуємо цю місію. Ми плануємо продовжити цей проєкт.

Ви перебуваєте в складі Координаційної ради з питань реінтеграції та підтримки киян Захисників і Захисниць. Які основні результати роботи ради?

Наразі було два засідання ради. Найболючіше питання для захисників і захисниць — проходження медкомісії, особливо коли людина отримала пошкодження чи захворіла. Є претензії за фактами корупції, тому наразі Координаційна рада тісно співпрацює з Міністерством у справах ветеранів і Мінздоров’я, центрами комплектації. Ми хочемо створити нормальні умови для проходження медкомісії на базі комунальних закладів.

Ще один аспект — інформаційний вакуум у захисників і захисниць, коли вони не знають про свої права й можливості. Мінцифри вже презентували персональний кабінет ветерана, тобто розробку застосунку на базі «Києва Цифрового». У такий спосіб на одному ресурсі буде консолідована інформація як про соцполітику, так і охорону здоров’я, освіту.

Є проблема із централізованою системою, тому на місцевому рівні ми не можемо розв’язувати всі питання. Наприклад, щоб дитина військового чи військової отримала безоплатне харчування в школі, потрібна довідка. Як виявилося, цю довідку непросто взяти. Такі проблеми пов’язані з відсутністю на центральному рівні єдиної бази призовників. Ми запропонували Мінвету свої доробки.

Крім того, ви ініціювали створення Координаційної ради з питань підтримки ВПО. Над чим працюватиме цей орган?

На жаль, міський голова Києва досі не створив цей орган. Сьогодні такі ради створені навіть за районних держадміністрацій. Кількість внутрішньо переміщених осіб продовжує зростати, тому це питання залишається актуальним.

У міжфракційному депутатському об’єднанні «Київ — за рівні можливості» ми допомагаємо внутрішньо переміщеним жінкам у їхній реінтеграції та моральній підтримці. Деякі жінки звертаються із запитом про психологічну допомогу. Ми стали містком між тими, хто може надати ці послуги й між тими, хто їх потребує. Сподіваюся, до кінця травня Координаційна рада з питань підтримки ВПО буде створена.

Які цілі ви ставите перед собою у 2023?

Головна ціль, яку я ставлю перед собою, як і всі українці, — перемога в цій війні. Я хочу, щоб якомога більше людей повернулися додому й щоб у кожної дитини був свій дім. Я хочу, щоб Київрада не втрачала людяність, яку вона підвищила у зв’язку з повномасштабним вторгненням. Мрію, щоб волонтерство не викликало критику. Хочу, щоб Україна залишилася в центрі уваги світу в плані інновацій та наших ресурсів. Хочу, щоб ми дійсно стали професійними, конкурентними й все це відбувалося під мирним небом на рідній землі.

Фото: Алла Шлапак.

Авторка: Ірина Задорожна.

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook – сторінці та в Telegram – каналі.